Сьогодні зранку, їдучи в метро, з першої ж сторінки колись дуже шанованої мною «Газети по-київськи», почала підозрювати, що Україні загрожує масовий параноїдальний стан. Сама, таким чином, теж підпадаючи під таке визначення, тому що ж – почала підозрювати! Ці підозри закралися до мене, коли я читала невеличку замітку про (знову ж таки) підозри щодо випадку свинячого грипу із заголовком «В Киеве – на 99% свиной грипп. Минздрав поспешил объявить, что вирус H1N1 уже в Украине. Хотя и не уверен в этом на 100%. Может, нас решили отвлечь от попыток государственного переворота?».

Ну що тут скажеш? Параноя!

От якщо б Мінздрав геть мовчав – чи сподобалося б це журналісту, цікаво? Далі журналіст пише: «Удивила внезапная открытость и оперативность, которую вдруг проявили высокопоставленные медики».

Таки да! Таки параноя!

Далі: «Поспешность можно было бы списать на заботу о нашем здоровье, если бы за громким заявлением последовали карантинные меры по всей стране».

А тоді б у журналіста не виникло підозри, що тут вже на всі 100% українців намагаються відволікти від спроб державного заколоту? Мовляв, сидіть дома, начепіть пов’язки на рота, на очі і на вуха. Ні з ким не спілкуйтеся і нікому не вірте!

Далі: «Или хотя бы попытки успокоить Украину – все, дескать, под контролем. Так нет же! Позвонившим на горячую линию Минздрава (200-07-80) вчера советовали предпринимать обычные профилактические меры, типа мыть руки перед едой и пить чай с лимоном».

А чи це не є тим самим заспокоєнням, що, мовляв, особливо боятися нічого, що звичайні профілактичні засоби допоможуть вберегтися від хвороб і від інфекції – теж? Та й особливої стурбованості в суспільстві особисто я не помітила – від чого Україну заспокоювати? Коли всі ЗМІ, всі блоггери – тільки про коаліціаду й говорять! То від чого заспокоювати? Що від чого відволікає, панове?

Далі: «Как все это объяснить? Может, кому-то не терпится начать тратить 50 млн грн, обещанных из казны на борьбу со свиным гриппом?». Ну – параноя… У протилежному випадку – якщо б не було взагалі ніяких дій і ніякої реакції – можна було б написати: «А на що ж мають піти ті 50 млн грн, обіцяних із казни на боротьбу із свинячим грипом? Де вони – ті 50 млн грн??? Де та казна, взагалі???».

І тут у мене дійсно очі на лоба мало не полізли, тому що зранку в мене дерло в горлі, нежить виникла і… ні, м’язи поки що не болять, слава Богу.

Я читаю: «Или просто правительству захотелось чем-нибудь занять умы народа, встревожившегося о том, кто это вместо него будет теперь президента выбирать?».

Любі друзі! Ну чи не є це типовим випадком параної?! Ну невже пан шановний журналіст шановної газети дійсно вважає, що усіх, або хоча б більшість, українців справді турбують коаліційні пригоди більше, ніж епідемія свинячого грипу, яка – нібито чи насправді – потрапила і в Україну?

«...А перед гражданином Х (я не навожу прізвище героя публікації. – Авт.) потом можно и извиниться. Ну, ошиблись, ну, бывает. Ведь 99% – это еще не 100%», - пище далі журналіст.

Ну, дійсно, напевно що шановним медикам треба було сказати шановному громадянину Х, постраждалому: «Ви вибачте, товаришу Х, але ми не можемо Вас обстежити, тому що не можемо дозволити собі помилитися, хоча б навіть на 1%, тому ми взагалі не будемо Вас обстежувати, тому що потім про нас шановні журналісти шановної газети погано скажуть і запідозрять у зраді національних інтересів України і відволіканні від найболючіших питань щодо права обрання президента країни!».

Потім іде вже геть звичайнісіньке журналістське майже розслідування – подорожі по інфекційному відділенню лікарні №9, де лежить підозріло інфікований, а персонал «говорит крайне неохотно», та інтерв’ю у пацієнтів, які тут же відкривають нам очі на правду, яка, щоправда, трішечки суперечить тій правді, що звучить від головлікаря у цьому ж інтерв’ю.

«Палата … находится на первом этаже, но врачи тщательно скрывают, где она – дескать, парень скромный и с прессой общаться не хочет» - цей вислів майже переконав мене у тому, що «Может так нас решили отвлечь от попыток государственного переворота?».

Тому що – ну не може звичайний український хлопець чи мужчина бути скромним і не хотіти спілкуватися із пресою в такі надзвичайно складні для України часи! Навіть незважаючи на стан його власного здоров’я і на таку звичайнісіньку підозру на таку звичайнісіньку інфекцію!

 Вибачте, можливо деякі речі звучать трошки цинічно, але я починаю підозрювати (о! параноя!), що неможливе в Україні світле майбутнє, неможливо щось в Україні відбудувати, коли кожен крок, кожна дія чи то міністерства, чи то відомства, чи то президента, чи то прем’єра, чи то окремого політика, чи то окремої людини – все відразу трактується як якийсь заколот, якась зрада, якесь намагання щось вкрасти, когось скомпрометувати, на щось спровокувати, щось… десь… задля чогось… комусь… нібито… а насправді…

Пристали українці вже від підозр… Ну, особисто я – так точно. А якщо з боку подивитися на себе – то чи не виникне підозра, що всі ми – вже занадто підозрілі?

Звичайно, що б ми робили без панів журналістів, які дійсно пишуть те, що бачать і думають, а не те, що скаже навіть не головний редактор, а володар видання! І не за гроші, а за інтерес! І не тільки у друкованих ЗМІ чи по ТБ та радіо, а і в Інтернет-ЗМІ! Тому що й там - теж за гроші! Хоча кількість знаків не має значення, ефірний час необмежений, і на фарби друкарські коштів не треба!

Звичайно, вільна преса відіграє величезну роль у громадській свідомості. Але іноді здається, що – як політики живуть і «працюють» заради себе коханих – так і журналісти іноді пишуть виключно задля себе ж коханих. Тому що іноді «страшно далекі вони від народу».

Політикі грають у великі політичні «ігрища» задля того, щоб у народу складалося враження, що вони щось намагаються зробити для України.

Політологи і експерти постійно роблять прогнози і висновки щодо тих намагань політиків зробити вигляд, що вони щось мають зробити для України.

Журналісти ходять на ті ток-шоу, де відбувається певний етап тих «ігрищ», і беруть інтерв’ю у тих політологів, що роблять прогнози щодо тих «ігрищ».

А народ – як дбав про себе сам, так і думає, як подбати про себе сам.

От я, наприклад, думаю сьогодні: «А чи звертатися мені до лікаря з приводу мого свербежу у горлі і нежиті? Авжеж, я сподіваюся, що це – звичайна застуда, але ж… епідемія… а я маю бути свідомою громадянкою… А до якого лікаря – тому що в мене тут прописки немає, а йдучи до будь-якого, вже зіштовхувалася із тим, що лікарі знаходять будь-яку причину задля мого майбутнього візиту, тому що я знову дам трішечки грошей. А ще потрібно буде знову відпроситися з роботи, або навіть, можливо, взагалі не піти декілька днів, аби полікуватися, а тоді – вирахують із з/п. Тому що в мене вона – «чорна». А за що ж мені тоді ходити до лікаря і купляти ліки?».

Але, трішечки подумавши і заваривши собі кави замість чаю із лимоном, я скажу собі: «Ттттааа! Спокійно, не відволікайся, Ноунейм! Який там грип, коли у державі – спроба державного заколоту!».

Коментарі

Олекса Юр 17:33

+1

Влітку 1918 у політиці було "важливого" не менше. Тому "іспанка" підкралася ще непомітніше...

Олександр Дмитрієв   17:34

0

У 1918 році антибіотиків ще не винайшли, тому і така кількість жертв.

Олекса Юр   17:38

+1

Від корупції у МОЗі не допоможуть ніякі антибіотики.

Ноунейм Ноуластнейм   17:44

+2

Ну от :) Ну нікуди ми від цієї клятої корупції не дінемося! :(

Гарібальді   00:07

0

Антибіотики на віруси не діють. А те що шансів захворіти мізер, а тим паче померти від нього (смертність 0,5%) майже нереально – це факт . Значить нас дійсно відволікають від проблем, щодо яких логічно боятися незмірно більше, ніж проти міфічної загрози свиного грипу.

Ноунейм Ноуластнейм   15:59

0

Ну, а як Ви вважаєте, чи було б нормальним, якщо б на це взагалі не звернули уваги? От вже і коаліціада канула в літу, і "підозрюваного" вже виписали із лікарні, але ж у світі захворюванню хрюшкіного грипу вже надали статус пандемії.

Я намагалася сказати про те, що українців настільки заполітизували, настільки народ - звичайні українські громадяни - втягнуті в якісь політичні нескінчені розборки, що просте життя, прості проблеми, хоча здоров'я - це найцінніше, що може бути в людини, - ніхто не помічає. Якось я сказала знайомій, що, мовляв, лягла спати о другій ночі, тому що дивилася Шустера про коаліціаду, а вона спиталася: "А хто такий Шустер?". А я подумала: "Боже, яка щаслива людина!"

Галинка Герасим 18:49

+1

Та взагалі в мене таке важення, що в МОЗ сидять найневідповідальніші політики... це ж ідеться про людські життя..... То придумають прививки,тоще якусь фігню... Вони-то собі оголосили, але маю підозру, що їм наплювати, всі заходи будуть неефективні

Анатолій Вексклярський 01:03

0

А у мене вчора лопнула судина правого ока. Половина ока налилася кров'ю. Нічого, що я про своє:)
Кажуть, що треба йти до лікаря... а тут епідемія грипу і паранойї. Краще не піду:)

Ноунейм Ноуластнейм   10:57

+1

Та ні, пане Анатолію, ми ж тутачки усі про своє, рідне, українське. А Ваша судина, що лопнула в оці, то, мабуть, нам всім намагаються тополиним пухом очі позастилати, щоб поменше бачили, та відволікти, таким чином, від спроби державного перевороту :) .

Анатолій Вексклярський   00:07

0

Та я розумію. Це я так...
От бачте нічого в них поки, що не вийшло. Але вони так просто не підуть. Гроші. Вони ж за гроши б'ються. А ми на країну. Різні цілі, але одна територія. Будемо сильними:)
А про судину, я сьогодня прочитав анотацію до спрея, яким користуюсь проти!!! алергії(ви абсолютно праві) Він містить речовину, яка викликає підвищення внутріокового тиску:) Припинив користуватися. Нехай очі зудять:)
Я впевнений, що все прийде до норми в нашій країні. Перші роки (20) нового життя. Увесь непотріб піднявся до гори.